Ракова пухлина майбутнього
Здається, час додати трохи безвихіді у світ оптимізму та життєрадісності.
_
Минуле — ракова пухлина майбутнього.
Той період ремісії, що мені був дарований долею,
Захлинається метастазами, — часу обмаль.
І у тім, що залишилось — ні надії, ні мрії, ні кольору.
Очами мерця я дивлюсь на своє відображення:
Сіра шкіра зливається з голими стінами.
Все навколо здається тепер врівноваженим:
Завмерло.
Вмерло.
І розчинилось піною.
І нічого немає. І усе, що приймалось за істину,
Не брехнею й не правдою — попілом сипле на очі.
Я сліпою була. І сліпими були мої судження:
Там, де сенсу шукала, не було й найменшого — змісту.
